Il testo originale

Всім привіт! Мене звати Микита Каверін, мені 15 років. Я народився в Україні й 5 березня 2022 року приїхав до Італії, тікаючи від війни. У цьому тексті я хочу розповісти вам про мою матінку — Україну, і почну, мабуть, з цікавих фактів. Поїхали!

№1 Українська мова — одна з наймелодійніших у світі. У XIX столітті в Парижі її офіційно визнали другою за мелодійністю після італійської.

№2 Україна — найбільша країна Європи, якщо брати до уваги лише Європу без Росії. Її площа — понад 600 тисяч км².

№3 Київ старший за Москву майже на 500 років. Перші згадки про Київ датуються V століттям, тоді як Москва з’явилася лише у 1147 році.

№4 В Україні знаходиться географічний центр Європи. Один із визнаних центрів — поблизу села Ділове в Закарпатті.

№5 Літак Ан-225 «Мрія» був найбільшим і найпотужнішим літаком в історії людства. У всьому світі він був символом інженерного генія.

№6 Перша у світі конституція сучасного типу була написана українцем — Пилипом Орликом — у 1710 році. Це сталося раніше, ніж у США та Франції.

№7 Найглибша станція метро у світі — «Арсенальна» в Києві. Її глибина — понад 100 метрів

№8 «Щедрик», відомий у світі як Carol of the Bells, — українська народна пісня, яку співають на Різдво по всьому світу.

Після приїзду до Італії мені було дуже важко адаптуватися до школи й побуту, адже ми оселилися в крихітному містечку Фано, де я прожив один рік. Я приїхав туди з бабусею, дідусем і молодшим братом, якому на той момент був лише 1 рік і 3 місяці.

Було складно, бо я зовсім не знав мови, а система освіти тут сильно відрізнялася від тієї, до якої я звик. До цього я навчався в кадетському корпусі — фактично у військовій школі. Мій день починався о 8 ранку й закінчувався о 7 вечора. У нас було 8 уроків по 45 хвилин, після кожного — перерва 15 хвилин. Потім був обід, а після нього — маршування. Зазвичай ми проходили 5–6 кілометрів, але якщо десь провинилися, то доходило і до 20–30 км.

Я грав у шкільному оркестрі на трубі, тому часто пропускав час, коли ми сиділи в класі й робили домашні завдання під наглядом товариша полковника. Чесно кажучи, мені цього іноді дуже не вистачає. Уроки ми робили приблизно до 18:00–18:30, потім вечеряли й їхали додому.

Зараз у тій школі всі учні живуть у казармах — з 6 класу з понеділка по п’ятницю. Але там були всі умови: душові, лікар, усе на території школи.

Згодом я переїхав до міста Кастельфідардо, де навчаюся й зараз. Уже третій рік я живу тут. Якщо чесно, місто досить нудне: вулиці швидко набридають, море я не люблю, а життя одноманітне, бо поїхати особливо нікуди.

У Києві все було інакше. Там я міг сісти в незнайому маршрутку (аналог автобуса, тільки в 400 разів гірший) і випадково опинитися десь за 50 км від міста. В Італії так не вийде. Київ був набагато цікавішим. Я сумую за всім, що залишив там.

Київ — це місто, якому присвячують пісні. Місто, куди багато хто мріє повернутися. Тут перетинаються всі верстви суспільства: від воскресенських, у яких життя дало тріщину, до печерських мільйонерів, до яких я, звісно, належу.
Київ — це місто, яке дихає. Місто, де понти дорожчі за гроші, де два береги — як два різні типи людей. Київ — це все.

Ну і як не згадати інші міста, про які я вам теж розповім. Поїхали!

Київ — столиця України, місто на Дніпрі. Якщо будете там, раджу відвідати Батьківщину-матір і Майдан Незалежності — місце подій 2014 року. Київ заснували три брати — Кий, Щек і Хорив — та їхня сестра Либідь. Місто назвали на честь старшого брата Кия. На честь Щека назвали гору Щекавицю, на честь Хорива — гору Хоревицю, а на честь сестри Либіді — річку Либідь.

Одеса — місто відпочинку й гумору, омивається Чорним морем. Там багато курортів і красивих місць, особливо восени. Я був там небагато, тому багато радити не буду.

Львів — шалено красиве місто, повне вінтажу, кав’ярень, дивного акценту і львів’ян. Якщо приїдете туди, готуйте гроші: ресторанів багато, а рот один, і все там коштує недешево.

Херсон — кавуни по 5 гривень за кілограм, неймовірно соковиті й солодкі.

Буковель — це про елітні готелі, зимовий відпочинок і гори, вкриті ялинками. Там дуже красиво й свіже повітря, а ще — надзвичайно смачна традиційна їжа.

І ось ми плавно підійшли до їжі, особливо національної.
Борщ — український гарячий суп із буряком, який надає йому характерного червоного кольору. найсмачніша страва нашої кухні, всім раджу.

У мене вже не вистачить слів, щоб розповісти вам про все, але я сподіваюся, що ми ще побачимося.
наостанок я хочу написати вірш нашого національного письменника Тараса Григоровича Шевченка.

У мене вже не вистачить слів, щоб розповісти вам про все, але я сподіваюся, що ми ще побачимося.

Il testo tradotto

Ciao a tutti! Mi chiamo Nikita Kaverin, ho 15 anni. Sono nato in Ucraina e il 5 marzo 2022 sono arrivato in Italia, fuggendo dalla guerra. In questo testo voglio raccontarvi della mia madrepatria — l’Ucraina — e inizierò, forse, con alcuni fatti interessanti. Andiamo!

N°1 La lingua uca è una delle più melodiose al mondo. Nel XIX secolo, a Parigi, è stata ufficialmente riconosciuta come la seconda più melodiosa dopo l’italiano.
N°2 L’Ucraina è il paese più esteso dell'Europa, togliendo la Russia.
N°4 In Ucraina si trova il centro geografico dell’Europa. Uno dei centri riconosciuti si trova vicino al villaggio di Dilove, in Transcarpazia.
N°5 L’aereo An-225 “Mriya” era il più grande della storia, prima di essere distrutto durante la guerra. In tutto il mondo era un simbolo del genio ingegneristico.
N°3 Kiev è più antica di Mosca di quasi 500 anni. Le prime menzioni di Kiev risalgono al V secolo.
N°6 La prima costituzione moderna al mondo fu scritta da un ucraino — Pylyp Orlyk — nel 1710. Questo avvenne prima che negli Stati Uniti e in Francia.
N°7 La stazione della metropolitana più profonda al mondo è “Arsenalna” a Kiev. La sua profondità supera i 100 metri.
N°8 “Shchedryk”, conosciuta nel mondo come Carol of the Bells, è una canzone popolare ucraina cantata a Natale in tutto il mondo.

Dopo essere arrivato in Italia, per me è stato molto difficile adattarmi alla scuola e alla vita quotidiana, perché ci siamo stabiliti nella “piccola” città di Fano, dove ho vissuto per un anno. Sono arrivato lì con mia nonna, mio nonno e mio fratello minore, che in quel momento aveva solo 1 anno e 3 mesi.
È stato difficile perché non conoscevo affatto la lingua e il sistema scolastico qui era molto diverso da quello a cui ero abituato. Prima studiavo in un corpo dei cadetti — praticamente una scuola militare. La mia giornata iniziava alle 8 del mattino e finiva alle 7 di sera. Avevamo 8 lezioni da 45 minuti, dopo ognuna una pausa di 15 minuti. Poi c’era il pranzo e, dopo pranzo, le marce. Di solito percorrevamo 5–6 chilometri, ma se avevamo fatto qualcosa di sbagliato si arrivava anche a 20–30 km.

Suonavo la tromba nell’orchestra scolastica, quindi spesso saltavo il tempo in cui stavamo in classe a fare i compiti sotto la supervisione del tenente colonnello. A dire il vero, a volte mi manca molto tutto questo. Facevamo i compiti più o meno fino alle 18:00–18:30, poi cenavamo e tornavamo a casa.

Adesso in quella scuola tutti gli studenti vivono nelle caserme — dalla sesta classe, dal lunedì al venerdì. Ma c’erano tutte le condizioni: docce, medico, tutto nel territorio della scuola. Successivamente mi sono trasferito nella città di Castelfidardo, dove studio ancora oggi. Vivo qui già da tre anni. Se devo essere sincero, la città è piuttosto noiosa: le strade mi stancano in fretta, il mare non mi piace e la vita è monotona, perché non ci sono molte attività da fare.

A Kiev era tutto diverso. Lì potevo salire su una “maršrutka” sconosciuta (una specie di autobus, solo 400 volte peggiore) e finire per caso a 50 km dalla città. In Italia questo non succede. Kiev era molto più interessante. Mi manca tutto ciò che ho lasciato lì. Kiev è una città a cui si dedicano canzoni. Una città in cui molti sognano di tornare. Qui si incontrano tutte le classi sociali: da quelli di Voskresenka, a cui la vita ha dato una crepa, ai milionari di Pechersk, ai quali, ovviamente, appartengo.

Kiev è una città che respira. Una città dove l’apparenza conta più dei soldi, dove le due rive sono come due tipi diversi di persone. Kiev è tutto.

E come non ricordare le altre città, di cui ora vi parlerò. Andiamo! Kiev è la capitale dell’Ucraina, una città sul fiume Dnipro. Se sarete lì, vi consiglio di visitare la Madrepatria e Maidan Nezaležnosti — il luogo degli eventi del 2014.

Odessa è la città del relax e dell’umorismo, bagnata dal Mar Nero. Ci sono molti resort e posti bellissimi, soprattutto in autunno. Io ci sono stato poco, quindi non darò molti consigli.

Lviv è una città incredibilmente bella, piena di atmosfera vintage, caffetterie, accento particolare. Se andrete lì, preparate i soldi: i ristoranti sono tanti, ma la bocca è una sola, e tutto lì non costa poco.

Kherson — angurie a 5 grivne al chilo, incredibilmente succose e dolci. Bukovel significa hotel di lusso, vacanze invernali e montagne coperte di abeti. È molto bello, l’aria è fresca e il cibo tradizionale è straordinariamente buono.
E così siamo arrivati dolcemente al cibo, soprattutto a quello nazionale.

Il borshch è una zuppa calda ucraina a base di barbabietola, che le dà il suo caratteristico colore rosso. È il piatto più buono della nostra cucina, lo consiglio a tutti.

Non ho più abbastanza parole per raccontarvi tutto, ma spero che ci rivedremo ancora.

Nikita Kaverin 1B ELE-IT